Театральний сезон в ДД відкрито!

    2021-09-22

    Минулого четверга в Діалог Діагностікс відбулася театральна вистава “За двома зайцями”. Так, саме театральна вистава! Ось так зараз проходить наш Книжковий клуб.

    І саме ця “театральна” клубна зустріч залучила найбільшу кількість учасників та  глядачів за всю історію нашого Книжкового Клубу – акторів з числа співробітників та партнерів,  глядачів,  рідних та близьких наших працівників.

    Ми побачили по нашому попередньому засіданню клубу, що твір розуміється та передається краще коли самому втілитися в роль та сюжет, тому ми спробували відтворити п’єсу наживо, і здається, у нас вийшло!

    За три тижні до вистави ми маємо тільки дату, час та колег з палаючими очима та бажанням оживити наступний твір в Книжковому клубі.
    Далі була пекельна та нестримна підготовка: написання сценарію, репетиції (яких, до речі, було аж 15!), вибір костюмів, підбір декорацій, фотосесія для афіші та робота з професійним режисером над постановкою. І це все в неробочий час та у вихідні дні! 

    Ми були настільки залучені в процес та хотіли зробити все найкращим чином, що навіть відвідали декілька спеціальних тренінгів з акторської майстерності, який нам провела наш режисер-постановник Олена Аль Юсеф, та перетворила бухгалтерів та менеджерів з продажу на “професійних” акторів.

    Особисто від себе хочу подякувати Володимиру Франчуку, Олексію Клименку та Максиму Камінському,  які виконували всі наші побажання та забаганки на високому рівні та забезпечили успіх самої вистави – від обладнання глядацької зали,  камер, мікрофонів та прямої відеотрансляції до величезного білого екрану на якому ми побачили світлини старого Києва та чудові інтер’єри місць дії п’єси, що додало супер сильного ефекту присутності у справжньому театрі.

    Модератором клубу цього разу була Лілія Трєскунова, яка вклала свій час, душу та свій запал в цю виставу. Я поспілкувалась з Лілею, як з головним організатором, сценаристом, музредактором, продюсером та режисером (так-так, у нас було 2 режисери!) про її емоції та враження:

    Д.С.: – Як Вам прийшла ідея зробити засідання Книжкового клубу в форматі вистави та чому саме “За двома зайцями”?

    Л.Т.: – Після нашого святкування річниці нашого клубу в серпні була розмова на тему театральних постановок, після якої і народилась саме ідея зробити наступну клубну зустріч в форматі повноцінної вистави. А чому саме ця п’єса, тому що у нас завжди відбувається голосування за книгу, яка буде обговорюватись наступного разу. І цього разу відбулось так, що із запропонованих перемогла п’єса Михайла Старицького “За двома зайцями”. 

    Д.С.: – Лілія, Ви були не тільки модератором, а й сценаристом, режисером, продюсером, музикальним редактором. Скажіть як Ви це поєднували зі своєю роботою фінансового менеджера? 

    Л.Т.: – Насправді було дуже важко. Але залучені були всі колеги, допомагали як з ідеями, так і з вибором музики, написанням сценарію, з організаційними питаннями, завезти-привезти декорації, костюми. Тому загальними силами, допомагаючи одне одному, ми це зробили!

    Д.С.: – Що було найяскравішим в процесі підготовки?

    Л.Т.: – Яскравими вийшли самі репетиції з 18.00 до 22.00, а інколи і довше! Яскравим вийшло залучення нашого професійного режисера, яка допомогла нам не тiльки з постановкою, а й підготувала нас до сцени сучасними методами та прийомами (ми подолали страх, прибрали бар’єри) та сама вистава, коли всі актори відчули впевненість та без сценаріїв в руках відіграли постанову протягом години! 

    Д.С.: – Також була красива післямова – це екскурсія «За лаштунки Київської опери», скажіть як виникла ця ідея?

    Л.Т.: – Я знала про цю екскурсію давно, та хотіла на неї потрапити, тому тут без вагань згадала та запропонувала всьому колективу додати її до нашого плану. Думаю, що екскурсія чудово вписалась та всім сподобалась, особливо після того, як всі побували на сцені ДД та відчули себе акторами. Тому вийшовши на  справжню велику сцену Оперного театру, ми не мали страху та цілком вільно себе почували, адже якби це було до нашої прем’єри, то я думаю це би тільки настрашило. А так вийшло все логічно та органічно, такий завершальний акорд у нашій п’єсі. 

    Д.С.: – Що Ви побажаєте майбутнім учасникам  та модераторам Книжного клубу?

    Л.Т.: – Головне не боятися, адже ми на початку навіть не мали розуміння, як це все зробити та організувати!  І колектив ДД вже вкотре доводить, що головне –  командна робота та підтримка. Адже ми не просто допомагали один одному, а викладались на максимум. Саме це призвело до успіху та досягнення такої амбітної (іноді здавалось, що навіть нереальної) мети!